Перейти до вмісту

мір

Перевірена версія
Матеріал з Вікісловника

Українська

[ред.]

мір І

[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки

[ред.]
відмінок однина множина
Н. мір мори́
Р. мóру морі́в
Д. мóрові
мóру
мора́м
З. мір мори́
Ор. мóром мора́ми
М. мóрі
мóру
мора́х
Кл. мóре* мори́*

мір

Іменник чоловічого роду, відмінювання 1a/c.


Корінь: -мір-.

Вимова

[ред.]

Семантичні властивості

[ред.]

Значення

[ред.]
  1. помір, панедемія. ◆ Торік був у Київі великий мір на людей. ◆ Голод, мір, крови потоки і повсюдная руїна.

Синоніми

[ред.]
  1. зараза, епідемія, мор, моровиця, пандемія, панзоотія, помір, помірок, помірщина, помір'я, пошесть, промір, промірок, умирачка, мертвячка, упадок, дох.

Антоніми

[ред.]

Гіпероніми

[ред.]
  1. біда, лихо, лихоліття, знегіддя.

Гіпоніми

[ред.]

Холоніми

[ред.]

Мероніми

[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

[ред.]

Споріднені слова

[ред.]
Найтісніша спорідненість

Етимологія

[ред.]

Від псл. morъ.

Переклад

[ред.]
Список перекладів

Джерела

[ред.]


мір ІІ

[ред.]

мір ІІІ

[ред.]

мір IV

[ред.]
  • форма наказового способу другої особи одн. від мірити.


Білоруська

[ред.]

мір І

[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки

[ред.]

Іменник, чоловічий рід.

Шаблон:морфо m род. в. міру.

Вимова

[ред.]

Семантичні властивості

[ред.]

Значення

[ред.]
  1. відсутність незгоди, ворожнечі, сварок. ◆ Да ўсеагульнага задавальнення ў кухні ўсталяваўся мір і парадак. Лынькоў. ◆ А раніцай было ясна, што ў доме можна чакаць усяго, але толькі не міру. Ракітны.
  2. відсутність збройної боротьби між двома або кількома народами, державами. ◆ Мы робім і будзем рабіць усё магчымае, каб адстаяць і ўмацаваць мір, збавіць чалавецтва ад новых знішчальных войнаў. Брэжнеў. ◆ Грымяць, усё мацней грымяць апладысменты простых людзей, што патрабуюць міру ва ўсім свеце. Васілёнак.
  3. згода сторін, що воюють між собою, про припинення воєнних дій; мирний договір. ◆ Падпісаць мір. ▪ Рыжскі мір .. даў магчымасць Савецкай Беларусі распачаць аднаўленне народнай гаспадаркі. «Весці».
  4. спокій, тиша. ◆ І ў лесе — мір і цішыня, Якіх так праглі партызаны. Паслухай вечарам ці рана: У лесе — мір і цішыня. Кляўко.

Синоніми

[ред.]
  1. згода
  2. спакой, цішыня

Антоніми

[ред.]
  1. варожасць, сварка

Гіпероніми

[ред.]

Гіпоніми

[ред.]

Холоніми

[ред.]

Мероніми

[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

[ред.]

Споріднені слова

[ред.]
Найтісніша спорідненість

Етимологія

[ред.]

Від псл. mirъ.

Джерела

[ред.]

мір ІІ

[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки

[ред.]

Іменник, чоловічий рід.Корінь: -мір- род. в. міра.

Вимова

[ред.]

Семантичні властивості

[ред.]

Значення

[ред.]
  1. заст. земля з усім, що на ній існує; світ. ◆ — Што будзе міру, — сказаў дзед устрывожанай матцы, — тое і бабінаму сыну. Якімовіч.

Синоніми

[ред.]

Антоніми

[ред.]

Гіпероніми

[ред.]

Гіпоніми

[ред.]

Холоніми

[ред.]

Мероніми

[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

[ред.]

Споріднені слова

[ред.]
Найтісніша спорідненість

Етимологія

[ред.]

Від псл. mirъ.

Джерела

[ред.]