намет

Українська

Морфологічні та синтаксичні властивості

відмінок	однина	множина
Н.	наме́т	наме́ти
Р.	наме́ту	наме́тів
Д.	наме́тові наме́ту	наме́там
З.	наме́т	наме́ти
Ор.	наме́том	наме́тами
М.	на/у наме́ту	на/у наме́тах
Кл.	наме́ту*	наме́ти*

на-ме́т

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Префікс: на-; корінь: -мет-.

Вимова

• МФА: [nɑˈmɛt]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

[1]

[2]

[2]

Значення

1. літнє, переважно, спорудження із тканини, шкіри, рідше з гілля для відпочинку, захисту від непогоди — дощу, вітру та від сильної спеки; те ж саме, що шатро ◆ Під вербою намет стоїть, а в наметі козак лежить. Народна пісня
2. перен. купа снігу чи листя, наметеного вітром ◆ Мороз і снігові намети з синіми тінями за ними. В. Поліщук

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
прикметники: наметний, наметовий дієслова: наметати дієприкметники: наметаний

Етимологія

Від пол. namiot.

Переклад

Див. шатро.

Джерела

• Словник УЛІФ: намет

1. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов)
2. Словник синонімів української мови. 1982 (Андрій Багмет)