намет

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок однина множина
Н. наме́т наме́ти
Р. наме́ту наме́тів
Д. наме́тові
наме́ту
наме́там
З. наме́т наме́ти
Ор. наме́том наме́тами
М. на/у наме́ту на/у наме́тах
Кл. наме́ту* наме́ти*

на-ме́т

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Префікс: на-; корінь: -мет-.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

[1].
[2].
[2].

Значення[ред.]

  1. літнє, переважно, спорудження із тканини, шкіри, рідше з гілля для відпочинку, захисту від непогоди — дощу, вітру та від сильної спеки; те ж саме, що шатро [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Під вербою намет стоїть, а в наметі козак лежить. Народна пісня
  2. перен. купа снігу чи листя, наметеного вітром [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Мороз і снігові намети з синіми тінями за ними. В. Поліщук

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від пол. namiot.

Переклад[ред.]

Див. шатро.

Джерела[ред.]

  1. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов)
  2. Словник синонімів української мови. 1982 (Андрій Багмет)