наритник

Матеріал з Вікісловника
Див. також Наритник.

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. нари́тник нари́тники
Р. нари́тника нари́тників
Д. нари́тнику
нари́тникові 		нари́тникам
З. нари́тник нари́тники
Ор. нари́тником нари́тниками
М. на/в нари́тнику на/в нари́тниках
Кл. нари́тнику* нари́тники*

на-ри́т-ник

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -наритник-.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Пара коней з наритниками

Значення[ред.]

  1. частина кінської збруї, що утримує хомут або шорку від сповзання на шию, наприклад, під час спуску з гори. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

  1. ↑ шлея́

Антоніми

  1. ↑ ?

Гіпероніми

  1. ↑ кінська збруя

Гіпоніми

  1. ↑ ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

  1. ободовий ремінь (колова́), спинний ремінь, поперечний ремінь, відкісний ремень, мочковий ремень

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]

У Вікіпедії є стаття
Отримано з https://uk.wiktionary.org/w/index.php?title=наритник&oldid=504946