наритник

Див. також Наритник.

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	нари́тник	нари́тники
Р.	нари́тника	нари́тників
Д.	нари́тнику нари́тникові	нари́тникам
З.	нари́тник	нари́тники
Ор.	нари́тником	нари́тниками
М.	на/в нари́тнику	на/в нари́тниках
Кл.	нари́тнику*	нари́тники*

на-ри́т-ник

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -наритник-.

Вимова

• МФА : [nɐˈrɪtnek] (одн.), [nɐˈrɪtneke] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Пара коней з наритниками

Значення

1. частина кінської збруї, що утримує хомут або шорку від сповзання на шию, наприклад, під час спуску з гори. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Мероніми

1. ободовий ремінь (колова́), спинний ремінь, поперечний ремінь, відкісний ремень, мочковий ремень

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів
Англійськаen: breeching (en) Німецькаde: Hintergeschirr (de) Російськаru: шлея (ru) жін. Французькаfr: croupière (fr) жін.

Джерела

• Словник УЛІФ: наритник