обалдуй
Російська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | одн. | мн. |
|---|---|---|
| Н. | обалду́й | обалду́и |
| Р. | обалду́я | обалду́ев |
| Д. | обалду́ю | обалду́ям |
| З. | обалду́я | обалду́ев |
| О. | обалду́ем | обалду́ями |
| П. | ||
| М. | обалду́е | — |
о·бал-ду́й
Іменник чоловічого роду, істота, відмінювання 6a.
Корінь: -обалдуй-.
Вимова[ред.]
- МФА: [ɐbɐɫˈduɪ̯]
прослухати вимову?, файл
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- зневажл. бовдур, бевзь, йолоп ◆ Ты вот как я действуй - учи их разуму. А то вырастут обалдуи - ни себе, ни людям никакой корысти. Золотая роза, «1955» (Цитата з порталу "Национальный корпус русского языка")
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??