обалдуй
Зміст
[ред.]
Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]
| відмінок | одн. | мн. |
|---|---|---|
| Н. | обалду́й | обалду́и |
| Р. | обалду́я | обалду́ев |
| Д. | обалду́ю | обалду́ям |
| З. | обалду́я | обалду́ев |
| О. | обалду́ем | обалду́ями |
| П. | ||
| М. | обалду́е | — |
о·бал-ду́й
Іменник чоловічого роду, істота, відмінювання 6a.
Корінь: --
Вимова[ред.]
МФА: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- зневажл. бовдур, бевзь, йолоп ◆ Ты вот как я действуй - учи их разуму. А то вырастут обалдуи - ни себе, ни людям никакой корысти. К. Паустовский, «Золотая роза», 1955 р. (Цитата з порталу "Национальный корпус русского языка")
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
- зменшено-пестливі форми:
- іменники:
- прикметники:
- дієслова:
- прислівники:
Етимологія[ред.]
Від ??
