однина
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | однина́ | — |
| Р. | однини́ | — |
| Д. | однині́ | — |
| З. | однину́ | — |
| Ор. | однино́ю | — |
| М. | однині́ | — |
| Кл. | одни́но* | — |
од-ни-на́
Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1e за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються.
Корінь: -одн-; суфікс: -ин; закінчення: -а.
Вимова[ред.]
- МФА: [ɔdneˈnɑ]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- граматична форма числа, співвідносна з множиною, яка вживається тоді, коли мова йде про один предмет ◆ Як і в українській, так і в англійській мові є однина і множина іменників. https://opentalk.org.ua/langstory/vzhivannya-imennikiv-tilki-v-odnini-i-tilki-v-mnozhini
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |
| |