огірочник
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | огіро́чник | огіро́чники |
| Р. | огіро́чника | огіро́чників |
| Д. | огіро́чнику огіро́чникові |
огіро́чникам |
| З. | огіро́чник | огіро́чники |
| Ор. | огіро́чником | огіро́чниками |
| М. | на/в огіро́чнику | на/в огіро́чниках |
| Кл. | огіро́чнике* | огіро́чники* |
о-гі-ро́ч-ник
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -огіроч-; суфікс: -ник.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- бот. однорічна трава, листя якої має запах свіжих огірків. [≈ 1][▲ 1] ◆ немає прикладів застосування.
- юшка, зварена з солоними огірками. [▲ 2] ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |
| Список перекладів | |