покінчитися

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  мин. майб. наказ.
Я покі́нчився покі́нчуся
Ти покі́нчився
покі́нчилася
покі́нчишся покі́нчся
Він
вона
воно
Ми покі́нчилися покі́нчим(о)ся покі́нчмося
Ви покі́нчилися покі́нчитеся покі́нчтеся
Вони покі́нчилися покі́нчаться
Дієприкм.
Дієприкм. пас.  —
Дієприсл.
Безособова форма

по-кі́н-чи-ти-ся

Дієслово, доконаний вид, неперехідне, зворотне друга дієвідміна (тип дієвідміни 4a).

Префікс: по-; корінь: -кінч-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ти; постфікс: -ся.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. пас. до покінчити. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Після двох тижнів покінчились у суботу публичні переслухання («гірінґ») перед конґресовою комісією закордонних справ над проектом закона про воєнну допомогу Великій Британії. «Народна воля», 1941 Джерело — uvan.org/uploads/narodna-volia/1941/Narodna-vola-1941-010.pdf. ◆ Найбільший страйк робітннків , якого Франція ще не бачила покінчився безуспішно.

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]