правопорушник
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | правопору́шник | правопору́шники |
| Р. | правопору́шника | правопору́шників |
| Д. | правопору́шникові правопору́шнику |
правопору́шникам |
| З. | правопору́шника | правопору́шників |
| Ор. | правопору́шником | правопору́шниками |
| М. | правопору́шникові правопору́шнику |
правопору́шниках |
| Кл. | правопору́шнику | правопору́шники |
пра-во-по-ру́ш-ник
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -право-; корінь: -поруш-; суфікс: -ник-
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- юр. особа, що порушує норми поведінки, встановлені законами чи іншими нормативними актами. ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми[ред.]
- порушник правил, деліквент книжн.
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
- зменш.-пестливі форми: правопорушничок
- іменники: правопорушниця, правопорушення
- прикметники: правопорушницький
- дієслова:
- прислівники:
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |