правопорушник
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | правопору́шник | правопору́шники |
Р. | правопору́шника | правопору́шників |
Д. | правопору́шникові правопору́шнику |
правопору́шникам |
З. | правопору́шника | правопору́шників |
Ор. | правопору́шником | правопору́шниками |
М. | правопору́шникові, правопору́шнику | правопору́шниках |
Кл. | правопору́шнику | правопору́шники |
пра-во-по-ру́ш-ник
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -прав-; інтерфікс: -о-; префікс: по-; корінь: -руш-; суфікс: -ник.
Вимова[ред.]
- МФА : [prɐu̯ɔpoˈruʃnek] (одн.), [prɐu̯ɔpoˈruʃneke] (мн.)
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- юр. особа, що порушує норми поведінки, встановлені законами чи іншими нормативними актами. [≈ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
- ↑ порушник правил, деліквент книжн.
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
|
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
Список перекладів | |
Джерела[ред.]
Категорії:
- Українська мова
- Українські іменники
- Українські лексеми
- Істоти/uk
- Чоловічий рід/uk
- Українські іменники, відмінювання 3a
- Українські слова з префіксом по-
- Українські слова з суфіксом -ник
- Українські слова морфемної будови слова R-i-pr-R-s
- Озвучені на Вікісховищі
- Юридичні вирази/uk
- Сторінки без прикладів ужитку
- Слова з 13 букв/uk
- Агентиви/uk
- Право/uk
- Соціальні ролі/uk