правопорушник

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. правопору́шник правопору́шники
Р. правопору́шника правопору́шників
Д. правопору́шникові
правопору́шнику
правопору́шникам
З. правопору́шника правопору́шників
Ор. правопору́шником правопору́шниками
М. правопору́шникові
правопору́шнику
правопору́шниках
Кл. правопору́шнику правопору́шники

пра-во-по-ру́ш-ник

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -право-; корінь: -поруш-; суфікс: -ник-

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. юр. особа, що порушує норми поведінки, встановлені законами чи іншими нормативними актами. ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми[ред.]

  1. порушник правил, деліквент книжн.

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]