закон
Зміст
Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]
закон
Іменник, чоловічий рід.
Корінь: --
Вимова[ред.]
МФА: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- встановлене найвищим органом державної влади загальнообов'язкове правило, яке має найвищу юридичну силу ◆ немає прикладів застосування.
- сукупність таких загальнообов'язкових правил та державних постанов, що визначають суспільні відносини людей; втілення найвищої влади в суспільстві ◆ немає прикладів застосування.
- те, що сприймається як незаперечне розпорядження, веління, обов'язкове для неухильного виконання ◆ немає прикладів застосування.
- загальноприйняте, усталене правило співжиття, норма поведінки ◆ немає прикладів застосування.
- основні правила в якій-небудь ділянці людської діяльності, що випливають із самої суті справи ◆ немає прикладів застосування.
- об'єктивно існуючий, постійний і необхідний взаємозв'язок між предметами, явищами або процесами, що випливає з їх внутрішньої природи, сутності; закономірність ◆ немає прикладів застосування.
- основне положення якої-небудь науки, що відбиває причинно-наслідковий зв'язок між явищами, характеризує перебіг певних процесів у природі або суспільстві ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
- іменники:
Етимологія[ред.]
Від ?
Переклад[ред.]
|
|
|
Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]
закон
Іменник чоловічого роду.
Корінь: --
Вимова[ред.]
МФА: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- закон ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені словосполучення, фразеологізми, термінологічні одиниці[ред.]
Споріднені слова[ред.]
- іменники:
Етимологія[ред.]
Від ?
