закон

Українська

Морфологічні та синтаксичні властивості

відмінок	однина	множина
Н.	зако́н	зако́ни
Р.	зако́ну	зако́нів
Д.	зако́нові зако́ну	зако́нам
З.	зако́н	зако́ни
Ор.	зако́ном	зако́нами
М.	на/у зако́ну	на/у зако́нах
Кл.	зако́ну*	зако́ни*

за-ко́н

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -закон-.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. встановлене найвищим органом державної влади загальнообов'язкове правило, яке має найвищу юридичну силу ◆ немає прикладів застосування.
2. сукупність таких загальнообов'язкових правил та державних постанов, що визначають суспільні відносини людей; втілення найвищої влади в суспільстві ◆ немає прикладів застосування.
3. те, що сприймається як незаперечне розпорядження, веління, обов'язкове для неухильного виконання ◆ немає прикладів застосування.
4. загальноприйняте, усталене правило співжиття, норма поведінки ◆ немає прикладів застосування.
5. основні правила в якій-небудь ділянці людської діяльності, що випливають із самої суті справи ◆ немає прикладів застосування.
6. об'єктивно існуючий, постійний і необхідний взаємозв'язок між предметами, явищами або процесами, що випливає з їх внутрішньої природи, сутності; закономірність ◆ немає прикладів застосування.
7. основне положення якої-небудь науки, що відбиває причинно-наслідковий зв'язок між явищами, характеризує перебіг певних процесів у природі або суспільстві ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми

1. —
2. —
3. —
4. —
5. —
6. —
7. —

Антоніми

1. —
2. —
3. —
4. —
5. —
6. —
7. —

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ?

Переклад

встановлене найвищим органом державної влади загальнообов'язкове правило

англійська: law (en)

російська: закон чол.

сукупність таких загальнообов'язкових правил та державних постанов

англійська: legislation (en)

те, що сприймається як незаперечне розпорядження, веління

англійська: order (en), decree (en), injunction (en), behest (en)

загальноприйняте, усталене правило співжиття, норма поведінки

англійська: rule (en)

основні правила в якій-небудь ділянці людської діяльності

англійська: principle(s) (en)

об'єктивно існуючий, постійний і необхідний взаємозв'язок між предметами, явищами або процесами

англійська: law (en)

основне положення якої-небудь науки, що відбиває причинно-наслідковий зв'язок між явищами

німецька: Regel (de) сер., -s, -n

Джерела

• Словник УЛІФ: закон

Білоруська

Морфологічні та синтаксичні властивості

відмінок	одн.	мн.
Н.		ы
Р.	а	аў
Д.	у	ам
З.		ы
О.	ам	амі
М.	е
Пр.	{{{prp-sg}}}	-

за-ко́н

іменник, чоловічий рід, 2-ге відмінювання (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. закон (аналог укр. слову). ◆ немає прикладів застосування.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Російська

Морфологічні та синтаксичні властивості

відмінок	одн.	мн.
Н.	зако́н	зако́ны
Р.	зако́на	зако́нов
Д.	зако́ну	зако́нам
З.	зако́н	зако́ны
О.	зако́ном	зако́нами
П.	зако́не	зако́нах

за-ко́н

Іменник, неістота, чоловічий рід (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -закон-.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. закон. ◆ немає прикладів застосування.

Етимологія

Від ?