прямувати

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я пряму́ю прямува́в прямува́тиму  —
Ти пряму́єш прямува́в
прямува́ла
прямува́тимеш пряму́й
Він
Вона
Воно
пряму́є прямува́в
прямува́ла
прямува́ло
прямува́тиме  —
Ми пряму́єм(о) прямува́ли прямува́тимем(о) пряму́ймо
Ви пряму́єте прямува́ли пряму́йте
Вони пряму́ють прямува́ли прямува́тимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. пряму́ючи
Дієприсл. мин. ч. прямува́вши
Безособова форма прямо́вано

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 2a.

Корінь: -прям-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

Гіпоніми[ред.]

  1. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]