пустельник

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок однина множина
Н. пусте́льник пусте́льники
Р. пусте́льника пусте́льників
Д. пусте́льникові
пусте́льнику
пусте́льникам
З. пусте́льника пусте́льників
Ор. пусте́льником пусте́льниками
М. пусте́льникові, пусте́льнику пусте́льниках
Кл. пусте́льнике пусте́льники

пус-те́ль-ник

Іменник, істота, чоловічий рід (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).


Корінь: -пуст-; суфікси: -ель-ник-

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. людина, яка з релігійних міркувань оселилася у відлюдному місці й відмовилася від спілкування з людьми ◆ Недалеко відсіля спасається пустельник; велику силу має він у господа — усякий гріх одмолить, хоч якого грішника на путь істинний наведе. Стороженко О. П.
    • людина, яка живе самотньо, віддалено від людей, від їхніх турбот ◆ Є на світі цім пустельний берег, // Там живе пустельник із моїм ім'ям. Гурт "Піккардійська терція", «Пустельник»

Синоніми[ред.]

  1. самітник, аскет, відлюдник

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]