пустир
Зовнішній вигляд
Українська
[ред.]Морфосинтаксичні ознаки
[ред.]відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | пусти́р | пустирі́ |
Р. | пустирю́ | пустирі́в |
Д. | пустирю́ пусти́ре́ві |
пустиря́м |
З. | пустир | пустирі́в |
Ор. | пустире́м | пустиря́ми |
М. | пустирі́ пустирю́ |
пустиря́х |
Кл. | пусти́рю* | пустирі́* |
пус-ти́р
Іменник, неістота, чоловічий рід (тип відмінювання 1b^ за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -пуст-; суфікс: -ир.
Вимова
[ред.]- МФА : [pʊˈstɪr\pʊˈstɪrʲi] (одн.), [] (мн.)
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]- незабудоване, запущене місце. [▲ 1] ◆ Цю рослину можна назвати бур’яном, бо ареал її розповсюдження — пустирі, узбіччя доріг, місця зростання баштанних культур, долини річок, озер та інших водойм.
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми
[ред.]Мероніми
[ред.]Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
[ред.]Колокації
[ред.]Прислів'я та приказки
[ред.]Споріднені слова
[ред.]Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
[ред.]Від праслов'янської форми *pustъ, від котрої також виникли д.-руськ. пускати, рос. пускать, пустить, пустой, укр. пуска́ти, білор. пускаць, болг. пу́скам, сербське пустити тощо. Слов. форма походить до праіндоєвр. *paus- «полишати»; пор. латиське pauska «голий бугор на лузі», др.-пруське pausto ж., им. ед. «дикий», paustre «дикое место». Щодо чергування sk : st — у пусти́ти форма «пуск» могла бути новотвором. (Використані матеріали словника М. Фасмера.)
Переклад
[ред.]Список перекладів | |
Джерела
[ред.]- Словник УЛІФ: пустир
- Пустир // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.