робітник
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | робітни́к | робітники́ |
| Р. | робітника́ | робітникі́в |
| Д. | робітнико́ві робітнику́ |
робітника́м |
| З. | робітника́ | робітникі́в |
| Ор. | робітнико́м | робітника́ми |
| М. | робітнико́ві робітникі́ |
робітника́х |
| Кл. | робітниче́, робітник | робітники́ |
ро-біт-ник
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1*b за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: --.
Вимова[ред.]
- МФА: одн. [rɔbʲit'nɪk], мн. [rɔbʲitnɪ'kɪ]
прослухати вимову
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- найманий працівник фізичної праці, зайнятий на виробництві ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- Синоніми
- ↑ ?
- Антоніми
- ↑ ?
- Гіпероніми
- ↑ ?
- Гіпоніми
- ↑ ?
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |