робітник

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	робітни́к	робітники́
Р.	робітника́	робітникі́в
Д.	робітнико́ві робітнику́	робітника́м
З.	робітника́	робітникі́в
Ор.	робітнико́м	робітника́ми
М.	робітнико́ві робітникі́	робітника́х
Кл.	робітниче́, робітник	робітники́

ро-біт-ник

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1*b за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: --.

Вимова

• • МФА: одн. [rɔbʲit'nɪk], мн. [rɔbʲitnɪ'kɪ]

• прослухати вимову

• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. найманий працівник фізичної праці, зайнятий на виробництві ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: робота прикметники: робочий дієслова: робити

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів
Іспанськаes: obrero Англійськаen: worker Німецькаde: Arbeiter Російськаru: рабочий (ru) Румунськаro: muncitor Французькаfr: ouvrier