свідчення
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | сві́дчення | сві́дчення |
Р. | сві́дчення | сві́дчень |
Д. | сві́дченню | сві́дченням |
З. | сві́дчення | сві́дчення |
Ор. | сві́дченням | сві́дченнями |
М. | сві́дченні сві́дченню |
сві́дченнях |
Кл. | сві́дчення | сві́дчення |
сві́д-чен-ня
Іменник, неістота, середній рід, II відміна (тип відмінювання 2a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -свідчення-.
Вимова[ред.]
- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- факт, річ, обставина, що підтверджують що-небудь [≈ 1] ◆ немає прикладів застосування.
- повідомлення про щось, підтвердження чого-небудь очевидцем чи обізнаною у певній справі людиною [▲ 2] ◆ немає прикладів застосування.
- розповідь про що-небудь (у книгах, документах) [▲ 3] ◆ немає прикладів застосування.
- давання показань на суді або на допиті; показання свідка [≈ 4][▲ 4] ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ?
Переклад[ред.]
факт, річ, обставина, що підтверджують що-небудь | |
|
повідомлення про щось, підтвердження чого-небудь очевидцем чи обізнаною у певній справі людиною | |
розповідь про що-небудь (у книгах, документах) | |
давання показань на суді або на допиті; показання свідка | |
Джерела[ред.]
Категорії:
- Українська мова
- Українські іменники
- Українські лексеми
- Неістоти/uk
- Середній рід/uk
- Українські іменники, відмінювання 2a
- Середній рід
- Українські іменники, відмінювання 8*a
- Українські слова морфемної будови слова R
- Слова з 9 букв/uk
- Предметні слова/uk
- Факти/uk
- Обставини/uk
- Дія/uk
- Підтвердження/uk
- Повідомлення/uk
- Розповіді/uk
- Показання/uk
- Допити/uk
- Процесуальні дії/uk