Українська

сві́д-чен-ня

Іменник, неістота, середній рід, II відміна (тип відмінювання 2a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -свідчення-.

факт, річ, обставина, що підтверджують що-небудь ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
повідомлення про щось, підтвердження чого-небудь очевидцем чи обізнаною у певній справі людиною ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
розповідь про що-небудь (у книгах, документах) ^{[≈ 3]}^{[≠ 3]}^{[▲ 3]}^{[▼ 3]}◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
давання показань на суді або на допиті; показання свідка ^{[≈ 4]}^{[≠ 4]}^{[▲ 4]}^{[▼ 4]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість

Від ?

факт, річ, обставина, що підтверджують що-небудь
Англійська_en: evidence ^(en) Російська_ru: свидетельство ^(ru) сер.

повідомлення про щось, підтвердження чого-небудь очевидцем чи обізнаною у певній справі людиною

розповідь про що-небудь (у книгах, документах)

давання показань на суді або на допиті; показання свідка