сенс
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина | обм. ч. |
|---|---|---|---|
| Н. | се́нс | — | — |
| Р. | се́нсу | — | — |
| Д. | се́нсу се́нсові |
— | — |
| З. | се́нс | — | — |
| Ор. | се́нсом | — | — |
| М. | се́нсі | — | — |
| Кл. | се́нсе* | — | — |
сенс
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (парадигма відмінювання 1 О; тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються.
Корінь: --.
Вимова[ред.]
- МФА: [ˈsɛns]
прослухати вимову
- УФ: [сенс]
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- суть чого-небудь; зміст [≈ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- розумна підстава; рація [≈ 2] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- мета, основне призначення чого-небудь [≈ 3] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- Синоніми
- Антоніми
- Гіпероніми
- Гіпоніми
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |
| |