Українська
[ред.]

ски-та́ль-щи-на

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -скиталь-; суфікс: -щин; закінчення: -а.

стан, становище, спосіб життя скитальця. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ З прізвищем покійного [Бачинського] можна пов’язати не лише початок «Рідної школи» в Бельґії. але й велику частину західно-українського шкільництва, зокрема в Галичині і на Закарпатській Україні та на скитальщині. Джерело — Українські вісті, №53 (205), рік IV, 30.06.1948. ◆ [Він наче об'явився їм добрим духом на початку скитальства й нараяв лікарів славних! Козл.

Найтісніша спорідненість
іменники: скитальник, скитальниця, скитки, скитання, скитальство, скитник, скитниця, скиток прикметники: скитський дієслова: скитатися, скитувати

Від ??

Список перекладів
Російська_ru: скитальчество ^(ru) сер.

Українська[ред.]