сумління
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | сумлі́ння | сумлі́ння |
Р. | сумлі́ння | сумлі́нь |
Д. | сумлі́нню | сумлі́нням |
З. | сумлі́ння | сумлі́ння |
Ор. | сумлі́нням | сумлі́ннями |
М. | сумлі́нні сумлі́нню |
сумлі́ннях |
Кл. | сумлі́ння | сумлі́ння |
су-млі́н-ня
Іменник, неістота, середній рід, II відміна (тип відмінювання 2a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -сумлін-; суфікс: -н; закінчення: -я.
Вимова[ред.]
- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- почуття моральної відповідальності за свою поведінку, свої дії [≈ 1][▲ 1] ◆ немає прикладів застосування.
- моральні принципи, погляди [≈ 2][≠ 2][▲ 2]
Синоніми
Антоніми
- ↑ ?
- ↑ аморальність
Гіпероніми
Гіпоніми
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
|
Етимологія[ред.]
Від ?
Переклад[ред.]
Список перекладів | |
Список перекладів | |