сопілка

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	сопі́лка	сопілки́
Р.	сопі́лки	сопі́лок
Д.	сопі́лці	сопілка́м
З.	сопі́лку	сопілки́
Ор.	сопі́лкою	сопілка́ми
М.	сопі́лці	сопілка́х
Кл.	сопі́лко*	сопілки́*

со-пі́л-ка

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 3*с за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -сопіл-; суфікс: -к; закінчення: -а.

Вимова

• МФА : [soˈpʲilkɐ] (одн.), [sɔpʲilˈkɪ] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. народний духовий музичний інструмент із дерева або очерету, що має форму порожнистої трубки з отворами. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
зменш.-пестливі форми: сопілонька, сопілочка ін. іменники: сопілкар прикметники: сопілковий

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів
Російськаru: свирель (ru) жін.

Джерела

• Словник УЛІФ: сопілка