сіль

Матеріал з Вікісловника
Перейти до: навігація, пошук

Українська[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

Іменник. Сіль

Корінь: --

Відмінок Слово
Називний Сіль
Родовий Солі
Давальний Солі
Знахідний Сіль
Орудний Сіллю
Місцевий У солі
Кличний Соле!

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. Морська сіль
  2. Кухонна сіль

Синоніми[ред.]

  • Натрій-хлорид
  • Кримка
  • Ледянка

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]


Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Сіль землі[ред.]

У Євангелії зафіксовано слова Ісуса Христа, звернені до учнів: «Ви — сіль землі!». Цей вислів уживають у значенні: найкращі, найвидатніші представники народу; добірна частина певного товариства.

Сіль тобі в очі[ред.]

Згідно з народними уявленнями, сіль має магічну силу. З нею пов’язано чимало повір’їв і обрядів. Особливі чарівні та цілющі властивості сіль має у Чистий четвер перед Великоднем. Її змішували з хлібною закваскою, пропалювали у вогні, товкли, просіювали і використовували як ліки. Щоб захиститись від зурочень, нею мазали обличчя, промовляючи: «Хай сіль не сиплеться в очі, щоб мене ніхто не зурочив». Шматочок хліба і грудочку солі носили при собі як оберіг від злих духів. Сіль святили на Великдень, і лише нею приправляли свячені страви. На столі сіль завжди тримали закритою; береглися, аби її не розсипати, бо це віщувало сварку, але якщо це сталося, потрібно зверху посипати цукром. Сіль клали на вікно, щоб вона вбирала негативну енергію, особливо, коли у хаті було нехрещене немовля. Гріхом вважалося ставати ногою на сіль. Із нею виконували магічні дії. Вислів «сіль тобі в очі» — усталена форма застереження від зурочення.

Зустрічати хлібом-сіллю[ред.]

Згідно з народними уявленнями, сіль має магічну силу. З нею пов’язано чимало повір’їв і обрядів. Особливі чарівні та цілющі властивості сіль має у Чистий четвер перед Великоднем. Її змішували з хлібною закваскою, пропалювали у вогні, товкли, просіювали і використовували як ліки. Щоб захиститись від зурочень, нею мазали обличчя, промовляючи: «Хай сіль не сиплеться в очі, щоб мене ніхто не зурочив». Шматочок хліба і грудочку солі носили при собі як оберіг від злих духів. Сіль святили на Великдень, і лише нею приправляли свячені страви. На столі сіль завжди тримали закритою; береглися, аби її не розсипати, бо це віщувало сварку, але якщо це сталося, потрібно зверху посипати цукром. Сіль клали на вікно, щоб вона вбирала негативну енергію, особливо, коли у хаті було нехрещене немовля. Гріхом вважалося ставати ногою на сіль. Із нею виконували магічні дії. Вислів «сіль тобі в очі» — усталена форма застереження від зурочення.

Не один пуд солі з'їсти[ред.]

Люди завжди з повагою ставилися не тільки до хліба, а й до солі, адже без неї жодна страва не буде смачною. Сіль стала мірилом дружби, знайомства. «Я з ним не один пуд солі з’їв», — кажуть про людину, з якою прожили тривалий час і добре її вивчили. Пуд — давня міра ваги, що дорівнює 16,4 кг. Лікарі стверджують, що одній людині на рік потрібно п’ять кілограмів солі. Тож удвох пуд солі можна спожити десь за півтора року. Але ж у фразеологізмі йдеться не про один пуд солі. А це значить, щоб пізнати людину, потрібно з нею прожити чимало часу, зазнати різних випробувань й добре вивчити. Тоді можна сказати — не один пуд солі з’їли вдвох.

Одвідати хліба-солі[ред.]

Хліб і сіль у слов’ян завжди були знаком прихильності, чистоти і шляхетних намірів. Словами «просимо хліба-солі одвідати» запрошували до столу, «дякуємо за хліб-сіль» — дякували за гостинність. «Хлібосольний господар» — найбільша похвала людині, яка вміє приймати гостей. Існує переконання, що подорожній, котрий скуштував чийогось хліба-солі, уже не міг до господарів мати неприязних почуттів і ставав рідною людиною.


Споріднені слова[ред.]

  • іменники: сіль
  • прикметники: солений, посолений, пересолений
  • дієслова: солити, посолити , засолити, пересолити
  • прислівники: посолено, засолено , пересолено
  • вигуки: Соле!

Етимологія[ред.]

Від ??


Джерела[ред.]

http://supermif.com/aforizm/fraz.html