татьба
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | татьба́ | — |
Р. | татьби́ | — |
Д. | татьбі́ | — |
З. | татьбу́ | — |
Ор. | татьбо́ю | — |
М. | татьбі́ | — |
Кл. | татьбо́* | — |
тать-ба́
Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 1b за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються.
Корінь: -тать-; суфікс: -б; закінчення: -а.
Вимова[ред.]
- МФА: [tadʲ'ba]
- прослухати вимову?, файл
- УФ: [тад'бá]
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- заст. крадіжка. [≈ 1][▲ 1] ◆ Той зламав житницю й уволік міх жита, той піймав чужого коня… — скрізь татьба. Семен Скляренко, «Святослав», 1959 р. [СУМ-11]
Синоніми
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Переклад[ред.]
Список перекладів | |