тримати

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я трима́ю трима́в трима́тиму  —
Ти трима́єш трима́в
трима́ла
трима́тимеш трима́й
Він
Вона
Воно
трима́є трима́в
трима́ла
трима́ло
трима́тиме  —
Ми трима́єм(о) трима́ли трима́тимем(о) трима́ймо
Ви трима́єте трима́ли трима́йте
Вони трима́ють трима́ли трима́тимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. трима́ючи
Дієприсл. мин. ч. трима́вши
Пас. дієприкм. теп. ч. три́маний
Безособова форма три́мано

три-ма́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Корінь: -трим-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

перех.

  1. узявши що-небудь у руки, в рот, у зуби тощо, ухопившись за щось, не випускати, мати в руках, у зубах тощо; держати. ‖ Стискувати, затискувати щось губами, зубами, лапами тощо. ‖ Вдержувати, піддержувати щось руками, на колінах і т. ін. ‖ Обхопивши когось, мати біля себе. ‖ Схопивши когось за що-небудь, не відпускати від себе. ‖ За допомогою чогось стримувати, притримувати рух кого-, чого-небудь. ‖ Піклуючись кимось, турбуючись, дбаючи про когось, не відпускати від себе. ‖ Зберігати за собою, не віддавати, докладаючи зусиль. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Військові співці славутні, // Всі вони були при зброї, // А в руках тримали лютні. Леся Українка
  2. бути опорою чомусь, держати щось на собі. ‖ Не давати упасти кому-небудь; підтримувати. ‖ Бути підтримкою в житті, в якійсь справі, в якомусь починанні. ‖ Зупиняти натиск когось, чогось ◆ І сам ти впав був од тяжкої рани, // Та прапор полку у руці втримав. М. Рильський
  3. надавши чомусь певного положення, зберігати в ньому протягом якогось часу. ◆ Тримати вікна відчиненими. ‖ Зберігати, підтримувати певний стан, вигляд, дотримуватись певної відстані тощо ◆ немає прикладів застосування.
  4. змушувати когось розмовами, справами тощо залишатися, перебувати де-небудь; затримувати, не відпускати. ‖ Змушувати когось залишатись, перебувати десь проти волі; не випускати звідкись. ‖ Залишати щось у себе; певний час не віддавати
  5. удержувати, не давати змоги зрушитися, відірватися, відокремитися. ‖ Вдержувати внаслідок свого в'язкого, твердого й т. ін. фізичного стану ◆ немає прикладів застосування.
  6. змушувати когось, щось перебувати в якому-небудь положенні, стані ◆ немає прикладів застосування.
  7. мати в себе, при собі; посідати щось, володіти кимось, чимось. ‖ Бути власником шинку, крамниці тощо, торгуючи в них. ‖ Утримувати когось, годуючи, виховуючи. ‖ Надавати комусь помешкання в себе (вдома, у квартирі тощо) за плату, за відробіток і т. ін. ‖ Мати в себе, у своєму господарстві як робочу силу. ‖ Мати за дружину ◆ — Та й ото мачуха якось там ніби з ласки тримає ту бідну сироту. Леся Українка ◆ Не був він як кожний гуцул: поля не мав, маржини не тримав. Г. Хоткевич
  8. помістивши кудись, зберігати. ‖ Зберігати в собі, утримувати ◆ Тримати в таємниці.
  9. також без додатка спрямовувати, скеровувати те, що рухається; рухатися в певному напрямі ◆ немає прикладів застосування.
  10. у сполученні з деякими іменниками здійснювати те, що названо іменником ◆ немає прикладів застосування.
  11. рідк. утримуватися (про мороз і т. ін.).

Синоніми

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Праслов'янське[1][2]

Від пол. trzymać

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]