фах

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	фа́х	фа́хи
Р.	фа́ху	фа́хів
Д.	фа́ху фа́хові	фа́хам
З.	фа́х	фа́хи
Ор.	фа́хом	фа́хами
М.	на/в фа́ху	на/в фа́хах
Кл.	фа́ху*	фа́хи*

фа́х

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -фах-.

Вимова

 прослухати вимову^{?, файл}

УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. вид діла, трудової діяльності, що вимагає якогось навчання і є основний засіб до життя; професія. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
2. основна кваліфікація, спеціальність. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
3. перен., розм. справа, поранка, в якій хтось виявляє велике вміння, майстерність, хист. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

1. професія
2. кваліфікація, спеціальність
3. —

Антоніми

1. —
2. —
3. —

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: фахівець прикметники: фаховий

Етимологія

Від нім. Fach (можл. через пол. fach).

Переклад

вид діла, трудової діяльності
Нідерландськаnl: vak (nl) (1) Російськаru: профессия, специальность

основна кваліфікація, спеціальність

справа, поранка, в якій хтось виявляє велике вміння, майстерність, хист

Джерела

• Словник УЛІФ: фах

Білоруська

Морфосинтаксичні ознаки

Іменник, чоловічий рід.

Корінь: -фах-.

Вимова

 прослухати вимову^{?, файл}

УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. фах (аналог укр. слову). ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість