фах
Зміст
[ред.]
Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]
| відм. | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | фа́х | фа́хи |
| Р. | фа́ху | фа́хів |
| Д. | фа́хові фа́ху |
фа́хам |
| З. | фа́х | фа́хи |
| О. | фа́хом | фа́хами |
| М. | на/в фа́ху | на/в фа́хах |
| К. | фа́ху* | фа́хи* |
фа́х
Іменник чоловічого роду, відмінювання 3a.
Вимова[ред.]
МФА: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- вид діла, трудової діяльності, що вимагає якогось навчання і є основний засіб до життя; професія ◆ немає прикладів застосування.
- основна кваліфікація, спеціальність ◆ немає прикладів застосування.
- перен., розм. справа, поранка, в якій хтось виявляє велике вміння, майстерність, хист ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
- -
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Етимологія[ред.]
Від нім. Fach (можл. через пол. fach).
Переклад[ред.]
|
|
