цаль
Українська
[ред.]Морфосинтаксичні ознаки
[ред.]| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | ца́ль | ца́лі |
| Р. | ца́ля | ца́лів |
| Д. | ца́лю ца́леві |
ца́лям |
| З. | ца́ль | ца́лі |
| Ор. | ца́лем | ца́лями |
| М. | ца́лі ца́лю |
ца́лях |
| Кл. | ца́лю* | ца́лі* |
ца́ль
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 2a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -цаль-.
Вимова
[ред.]- МФА : [ˈt͡sˈɑlʲ] (одн.), [ˈt͡sɑlʲi] (мн.)
прослухати вимову?, файл- УФ: [цал`]
Семантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]- діал., заст. дюйм [≈ 1][▲ 1] ◆ У дверцях [тюрми] малі віконця на кілька квадратових цалів завбільшки І. Я. Франко, 1950 р. [СУМ-11] ◆ Ксеня крокує поруч з Василиною, сапа в сапу, намагаючись на цаль не відстати від захланної до праці ланкової Володимир Бабляк, «Вишневий сад», 1960 р. [СУМ-11]
- Синоніми
- Антоніми
- ↑ ?
- Гіпероніми
- Гіпоніми
- ↑ ?
Усталені словосполучення, фразеологізми
[ред.]Споріднені слова
[ред.]| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
[ред.]Від ??
Переклад
[ред.]| Список перекладів | |
Джерела
[ред.]- Словник УЛІФ: цаль
- Цаль // Словник української мови : в 11 т. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К. : Наукова думка, 1970—1980.