Українська

цим-ба́-ли

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання мн. <ч 1a> за класифікацією А. А. Залізняка); форми однини не використовуються.

Корінь: -цимбал-; закінчення: -и.

муз. старовинний музичний інструмент, що складається з дерев'яного корпусу трапецеїдальної форми і металевих струн, на яких грають, ударяючи молоточками або паличками. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ От, як розставили в світлиці всі цимбали, // Так на шістнадцять рук метелиці й заграли. П. Гулак-Артемовський

Найтісніша спорідненість
зменш.-пестливі форми: цимбалики прізвища: Цимбал, Цимбаліста, Цимбалістий ін. іменники: цимбал, цимбаліст, цимбалист

Від ??

Список перекладів

У Вікіпедії є стаття

Цимбали