цимбали
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | — | цимба́ли |
Р. | — | цимба́лів |
Д. | — | цимба́лам |
З. | — | цимба́ли |
Ор. | — | цимба́лами |
М. | — | на/у цимба́лах |
Кл. | — | цимба́ли* |
цим-ба́-ли
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання мн. <ч 1a> за класифікацією А. А. Залізняка); форми однини не використовуються.
Корінь: -цимбал-; закінчення: -и.
Вимова[ред.]
- МФА: [t͡semˈbɑle]
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- муз. старовинний музичний інструмент, що складається з дерев'яного корпусу трапецеїдальної форми і металевих струн, на яких грають, ударяючи молоточками або паличками. ◆ От, як розставили в світлиці всі цимбали, // Так на шістнадцять рук метелиці й заграли. П. Гулак-Артемовський
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
|
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
Список перекладів | |