черговик

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	чергови́к	черговики́
Р.	черговика́	черговикі́в
Д.	черговико́ві черговику́	черговика́м
З.	черговика́	черговикі́в
Ор.	черговико́м	черговика́ми
М.	черговико́ві черговику́	черговика́х
Кл.	черговику́	черговики́

чер-го-ви́к

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3b за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -черг-; суфікси: -ов-ик.

Вимова

• МФА : [t͡ʃerɦɔˈu̯ɪk] (одн.), [t͡ʃerɦɔu̯eˈkɪ] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. розм. той, хто перебуває на черзі. ◆ На Львівщині на квартирному обліку в населених пунктах області перебувають 75 439 сімей та одинаків. Обсяг необхідного житла для задоволення потреб черговиків в області становить 4 715 тис. м кв.

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від че́рга́ «послідовність, певним порядок у часі, русі тощо; група людей, що стоять одне за одним, плетениця; ряд пострілів», че́рег «тс.» Нед, черг «жереб» Бі, чергове́ць (іст.) «козак, призначений на варту», черговий СУМ, Бі, чере́жний «черговий», чергува́ти «вартувати; змінювати одне одним», чергува́тися «змінюватися; сперечатися щодо черговості», че́ржитися «чергуватися (в роботі)» Нед, безчерго́вий, безчере́жний Куз, очерга «почет» ВеЗн, почере́жний, почерзі́ Куз, позачерго́вий, ст. черга; — рос. че́рга́, білор. чарга́, др. черга, п. [czerha, czerga] (з укр.); — запозичення з тюркських мов; Пор. ст. тур. жерге «ряд; порядок; (військ.) стрій», азерб. чәркә, чуваськ. йӗрке «тс.», чаг. čärgä «ряд, черга», що вважаються запозиченнями з монгольської мови, Пор. монг. жирге «ряд; розряд; ступінь; черга», бурят. зарга «ряд; ступінь; звання»; малоймовірне зіставлення (Zubatý AfSlPh 16, 387—388) з лит. kergti «з’єднувати, сполучати». — Фасмер IV 336; Преобр. II, вып. последний 63—64; Егоров 80; Brückner 76; Bern. I 145; Радлов III 1970.

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: черговик