іврит
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | іври́т | — |
| Р. | іври́ту | — |
| Д. | іври́ту іври́тові |
— |
| З. | іври́т | — |
| Ор. | іври́том | — |
| М. | іври́ті іври́тові іври́ту |
— |
| Кл. | іври́те | — |
ів-ри́т
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються.
Корінь: -іврит-.
Вимова[ред.]
- МФА: [iu̯ˈrɪt]
Послухати вимову:
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- єврейська мова з групи семітських; державна мова в Ізраїлі (поряд з арабською). На письмі застосовується гебрейська абетка. ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |