інкримінувати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	інкриміну́ю	інкриміну́вав	інкриміну́ватиму	—
Ти	інкриміну́єш	інкриміну́вав інкриміну́вала	інкриміну́ватимеш	інкриміну́й
Він Вона Воно	інкриміну́є	інкриміну́вав інкриміну́вала інкриміну́вало	інкриміну́ватиме	—
Ми	інкриміну́єм(о)	інкриміну́вали	інкриміну́ватимем(о)	інкриміну́ймо
Ви	інкриміну́єте	інкриміну́вали		інкриміну́йте
Вони	інкриміну́ють	інкриміну́вали	інкриміну́ватимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	—
Дієприкм. мин. ч.	—
Дієприсл. теп. ч.	інкриміну́ючи
Дієприсл. мин. ч.	інкриміну́вавши
Безособова форма	інкриміно́вано

інкримінувати (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 2a.

Префікс: ін-; корінь: -крим-; суфікси: -і-н-ува; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: [inkremʲinʊˈu̯ɑte]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. недок. і док., перех., кому що і кого в чому. обвинувачувати кого-небудь у чомусь; ставити комусь щось за провину ◆ немає прикладів застосування.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
дієслова: інкримінуватися

Етимологія

Від криміна́л «карний злочин; (заст.) в'язниця», криміналі́ст, криміналі́стика, криміна́льник «карний злочинець», криміна́льщина «кримінал, злочин», креміна́р «кримінал» Ж, криміналісти́чний, криміна́льний, ст. кримѣнальний (XVII ст.);— рос. кримина́л «карний злочин», білор. крыміна́л «тс.», пол. kryminał «тс.; в'язниця», чеськ. словац. kriminál «в'язниця», болг. криминален «кримінальний», мак. криминал «карний злочин», сербохорв. кри̏мина̄лан «кримінальний», словен. kriminálen «тс.»;— запозичення з латинської мови; лат. crīminālis «карний; той, якому загрожує судова кара» є похідним від лат. crīmen «обвинувачення; провина; гріх; злочинець», пов'язаного з лат. cerno «розрізняю, бачу; пізнаю; вирішую, ухвалюю; просіюю», спорідненим з psl. krojiti, укр. кро́їти.— СІС 370; Шанский ЭСРЯ П 8, 393; Фасмер II 377; Sławski III 198; Kopaliński 358; Holub—Lyer 268; Skok II 196; Walde—Hofm. I 205, 291; Ernout — Meillet I 116, 151.— Див. ще край¹, кро́їти.— Пор. декре́т, дискриміна́ція, кри́за¹, кри́тика.

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: інкримінувати