Перейти до вмісту

італієць

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина обм. ч.
Н. італі́єць італі́йці італі́йці
Р. італі́йця італі́йців італі́йців
Д. італі́йцю
італі́йцеві
італі́йцям  —
З. італі́йця італі́йців італі́йці
Ор. італі́йцем італі́йцями  —
М. італі́йці
італі́йцеві
італі́йцю
італі́йцях  —
Кл. італі́йцю італі́йці  —

і-та-лі́-єць

Іменник, істота, чоловічий рід (парадигма відмінювання 13мм О Є; тип відмінювання 5*a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -італіj-; суфікс: -єць.

Вимова[ред.]

  • Семантичні властивості[ред.]

    Значення[ред.]

    1. тільки мн. народ, що становить основне населення Італії ◆ немає прикладів застосування.
    2. представник цього народу ◆ немає прикладів застосування.

    Синоніми[ред.]

    Антоніми[ред.]

    1. італійка (по статі)

    Гіпероніми[ред.]

    Гіпоніми[ред.]

    Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

    Споріднені слова[ред.]

    • зменш.-пестливі форми:
    • іменники: італійка
    • прикметники:
    • дієслова:
    • прислівники:

    Етимологія[ред.]

    Від ??

    Переклад[ред.]

    Список перекладів

    Джерела[ред.]

    • Бондаренко І., Хіно Т. Українсько-японський словник / За ред. Ю. О. Карпенка. Київ: Видавничий дім «Альтернативи», 1997. — 250 с.