Українська

бла́з-ень

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 2*a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -блаз-; суфікс: -ен-

заст. особа при дворі монарха або вельможного пана, що розважала господаря та його гостей різними витівками, жартами і т. ін. ◆ Султан обдаровує блазнів, німих, карлів, євнухів Тулуб
комедійний персонаж у старовинних виставах ◆ На думній гордій голові юнацькій Вбачаю я строкату шапку блазня Леся Українка
перен., зневажл. про людину, яка на потіху іншим удає з себе дурника, штукаря ◆ — Хто лиш з блазнями зайде, Той сам блазнем буде! Руданський
лайл. дурень, телепень ◆ Боже мій єдиний! І цей блазень забиває мені баки Нечуй-Левицький
діал. молокосос, малюк ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ немає прикладів застосування. ◆ Тату, я не вітер, я вже не хлопець, не блазень Квітка-Основ'яненко

Найтісніша спорідненість
зменш.-пестливі форми: блазеня, блазник ін. іменники: блазнюк, блазнювання прикметники: блазнівський, блазенський дієслова: блазнювати, блазнитися

Від ??

особа при дворі монарха або вельможного пана, що розважала господаря та його гостей різними витівками, жартами і т. ін.
Англійська_en: buffoon ^(en), clown ^(en); fool ^(en) Російська_ru: шут

комедійний персонаж у старовинних виставах

про людину, яка на потіху іншим удає з себе дурника, штукаря
Англійська_en: jack puddling ^(en)

дурень, телепень

молокосос, малюк
Англійська_en: punk ^(en)