божевільний

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відм.	однина (чол. р.)	однина (жін. р.)	однина (сер. р.)	множина
Н.	божеві́льний	божеві́льна	божеві́льне	божеві́льні
Р.	божеві́льного	божеві́льної	божеві́льного	божеві́льних
Д.	божеві́льному	божеві́льній	божеві́льному	божеві́льним
З.	божеві́льного (іcт.) божеві́льний (неіст.)	божеві́льну	божеві́льне	божеві́льних (іст.) божеві́льні (неіст.)
О.	божеві́льним	божеві́льною	божеві́льним	божеві́льними
М.	божеві́льнім божеві́льному	божеві́льній	божеві́льнім божеві́льному	божеві́льних

бо-же-ві́ль-ний

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -бож-; інтерфікс: -е-; корінь: -віль-; суфікс: -н; закінчення: -ий.

Вимова

• МФА: [bɔʒeˈu̯ʲilʲnei̯]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. людина як вільна людина по волі Божій, у якої в силу обставин з'явилися надзвичайні сили і здібності. ◆ як божевільний промчався козак, пригнувшись до шиї коня, і, здавалось, хрипів з ним разом Михайло Коцюбинський
2. людина, як вільна людина по волі Божій, волевиявлення якої у контексті ситуації сприймається негативно. ◆ Тільки божевільний може відправитися на війну з цим світом , ◆ Хтось з натовпу прокоментував: “Од же божевільний, зараз спалиться, а потім думай гадай, що з його тілом робити”: “Так, точно, божевільний” - підхопив натовп. Тільки дим та вогонь було бачно через вікна хатиночки, думали вже що Сєвтух там й помер. Але через хвилину, вийшов божевільний, тримаючи на плечі хлопчика, а на руках немовля. Він одійшов од хати, обережно поклав дітей на землю, щось бубоніючи Михайло Васильченко , ◆ І Павлусь зареготався, неначе й справді божевільний Іван Нечуй-Левицький
3. який має психічний розлад; психічнохворий. ◆ Тихович здригнувся, глянув на двір і стрівся очима з божевільним мош-Дімою М. М. Коцюбинський
   1. у знач. ім. психічнохвора людина. ◆ Не знаю, Чи се шпиталь, чи дім для божевільних Леся Українка
   2. який виражає божевілля. ◆ Простоволоса, обірвана мати лізе на скелю, світить божевільними очима Ю. О. Збанацький
4. зневажл. нерозсудливий, нерозважливий. ◆ — Ох, я дурна та божевільна! Забула зайти до шевця! Г. Ф. Квітка-Основ'яненко
   1. позбавлений розумного змісту (про вчинки, думки і т. ін.). ◆ Голова гаряча в дівчини, і в голові такі божевільні складалися плани А. В. Головко
5. перен. дуже великий, сильний, надмірний ◆ Почне молитися [Параскіца] — і не може: якась сила душить за горло, проситься з грудей божевільним криком М. М. Коцюбинський ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
дієслова: збожево́літи

Етимологія

Від божеві́льний «психічнохворий», божеві́лець Я, божеві́льник «тс.», божеві́лля», божеві́льня «будинок для божевільних», божево́літи «втрачати розум», ст. божевольный (XVIII ст.); — рос. божево́льный «божевільний» (очевидно, з укр.);— власне українське складне утворення, ідо виникло на основі словосполучення божа воля; відображає релігійне уявлення про божевільних (юродивих) як виразників божої волі; Пор. рос. блаже́нный «божевільний».— Даль IV 669; Sadn.— Aitz. VWb. I 365.— Див. ще бог¹, во́ля.

Переклад

Список перекладів

Список перекладів

Список перекладів

Список перекладів

Список перекладів

Список перекладів

Список перекладів

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: божевільний
• Словник УЛІФ: божевільний