Українська

ор-фо-е́-пі-я

Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 7a за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються.

Корінь: -орфоеп-; суфікс: -і; закінчення: -я.

це розділ мовознавчої науки, що вивчає сукупність правил про літературну вимову ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]}
система загальноприйнятих правил літературної вимови будь-якої мови ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]}

Найтісніша спорідненість
прикметники: орфоепічний

Від гр. ορθος — правильний і επος — мова, мовлення

Список перекладів
Англійська_en: orthoepy ^(en) Німецька_de: orthopädie ^(de) Російська_ru: орфоепия ^(ru) жін. Французька_fr: orthoépie ^(fr)

Список перекладів

Словник УЛІФ: орфоепія
Великий тлумачний словник сучасної української мови. Видавництво «Перун», 2005.