іменник

Українська

іме́нник

Морфологічні та синтаксичні властивості

відмінок	однина	множина
Н.	іме́нник	іме́нники
Р.	іме́нника	іме́нників
Д.	іме́ннику іме́нникові	іме́нникам
З.	іме́нник	іме́нники
Ор.	іме́нником	іме́нниками
М.	на/в іме́ннику	на/в іме́нниках
Кл.	іме́ннику*	іме́нники*

і-ме́н-ник

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -імен-; суфікси: -н-ик.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. лінгв. самостійна частина мови, що означає назву предмета, поняття, явища. ◆ немає прикладів застосування.

Антоніми

1. —

Гіпероніми

1. частина мови, слово
2. знак

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

частина мови
Іспанськаes: sustantivo чол., nombre sustantivo Італійськаit: nome чол., sostantivo чол. Англійськаen: noun, substantive Каталанськаca: nom чол., substantiu чол. Німецькаde: Substantiv, Hauptwort Окситанськаoc: nom чол., substantiu чол. Російськаru: существительное, имя существительное Французькаfr: nom чол., substantif чол.

іменни́к

Морфологічні та синтаксичні властивості

відмінок	однина	множина
Н.	іменни́к	іменни́ки
Р.	іменни́ка	іменни́ків
Д.	іменни́ку іменни́кові	іменни́кам
З.	іменни́к	іменни́ки
Ор.	іменни́ком	іменни́ками
М.	на/в іменни́ку	на/в іменни́ках
Кл.	іменни́ку*	іменни́ки*

і-мен-ни́к

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -імен-; суфікси: -н-ик.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

1. ювел. спеціальний знак, що засвідчує виготовлювача ювелірних та побутових виробів із дорогоцінних металів.

Переклад

спеціальний знак
Англійськаen: stamp (en) Російськаru: клеймо  сер.

Джерела

• Словник УЛІФ: іменник