Інгулець
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | Інгуле́ць | — |
Р. | Інгульця́ | — |
Д. | Інгульцю́ | — |
З. | Інгуле́ць | — |
Ор. | Інгульце́м | — |
М. | Інгульці́ Інгульця́ |
— |
Кл. | Інгульцю́* | — |
Ін-гу-ле́ць
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 5*b за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються; власна назва (топонім).
Корінь: -Інгул-; суфікс: -ець.
Вимова[ред.]
- МФА: [inɦʊˈlɛt͡sʲ]
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- геогр. назва кількох населених пунктів в Україні. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
Список перекладів | |
Джерела[ред.]
- Інгулець // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- Словник УЛІФ: Інгулець
Категорії:
- Українська мова
- Українські іменники
- Українські лексеми
- Чергування голосних
- Singularia tantum/uk
- Неістоти/uk
- Чоловічий рід/uk
- Українські іменники, відмінювання 5*b
- Українські слова з суфіксом -ець
- Українські слова морфемної будови слова R-s
- Географічні терміни/uk
- Сторінки без прикладів ужитку
- Слова з 8 букв/uk
- Топоніми/uk
- Села України/uk
- Міста України/uk
- Дніпропетровська область/uk