Інгулець

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	Інгуле́ць	—
Р.	Інгульця́	—
Д.	Інгульцю́	—
З.	Інгуле́ць	—
Ор.	Інгульце́м	—
М.	Інгульці́ Інгульця́	—
Кл.	Інгульцю́*	—

Ін-гу-ле́ць

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 5*b за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються; власна назва (топонім).

Корінь: -Інгул-; суфікс: -ець.

Вимова

• МФА: [inɦʊˈlɛt͡sʲ]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. геогр. назва кількох населених пунктів в Україні. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Інгулець // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
• Словник УЛІФ: Інгулець