Биковець

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	Бикове́ць	—
Р.	Биковця́	—
Д.	Биковцю́	—
З.	Бикове́ць	—
Ор.	Биковце́м	—
М.	Биковці́ Биковця́	—
Кл.	Биковцю́*	—

Би-ко-ве́ць

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 5*b за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються; власна назва (топонім).

Корінь: -Бик-; суфікси: -ов-ець.

Вимова

• • МФА: [bekɔˈu̯ɛt͡sʲ]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. геогр. село в Україні Шумського району Тернопільської області. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: бикілянин (мешканець)

Етимологія

Від бик + -ов + -ець, далі д.-грец. βοῦς «бик», далі від праіндоєвр. *gwous «бик».

Переклад

Список перекладів