Українська

Ци-бу-ле́-ве

Іменник, неістота, середній рід, прикметникова відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються; власна назва (топонім).

Корінь: -Цибул-; суфікс: -ев; закінчення: -е.

геогр. село в Україні. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Побували того дня також біля могили одного з керівників повстання 1750 року Марка Мамая в селі Цибулевому і набрали води з гайдамацької криниці Джерело — commons:Culture_and_life,_19-2018.pdf.

Найтісніша спорідненість

Від ??

Список перекладів
Російська_ru: [[ Російська\|]] ^(ru)