абетка
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | абе́тка | абе́тки |
Р. | абе́тки | абе́ток |
Д. | абе́тці | абе́ткам |
З. | абе́тку | абе́тки |
Ор. | абе́ткою | абе́тками |
М. | абе́тці | абе́тках |
Кл. | абе́тко* | абе́тки* |
абе́тка
Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 3*a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -абетк-; закінчення: -а.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- сукупність літер, прийнятих у писемності якої-небудь мови і розміщених у певпому усталеному порядку; алфавіт, азбука. Один чи два рази проказала ◆ За Чумаком абетку і вже на другий день, дивуючись сама з себе, назвала всі літери. Речмедін В. О., «Весняні грози, 1961, 224»
- книжка для початкового навчання грамоти; буквар ◆ немає прикладів застосування.
- перен. основні, початкові відомості з якоїсь науки; найпростіші положення, основи чого-небудь ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
- —
- —
- —
Гіпероніми[ред.]
- —
- —
- —
Гіпоніми[ред.]
- —
- —
- —
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
- за абеткою — за порядком літер, прийнятим в абетці (алфавіті).==== Колокації ====
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
фонетичні варіанти: абе́тло, заст. абе́тний[1] — елементарний — власне українська назва азбуки, утворена за назвами двох перших літер алфавіту а і б (бе), очевидно під впливом назв азбука, альфабет і пол. abecadło (від вимови перших трьох букв a, be, ce)
- Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1982. Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с.
- Sadnik L., Aitzetmüler R. Vergleichendes Wörterbuch der slawischen Sprachen
Примітки:
- ↑ Пискунов Ф. Словарь живого народного, письменного и актового языка русских южан Российской и Австро-Венгерской Империй. Киев, 1875
Переклад[ред.]
сукупність літер, прийнятих у писемності якої-небудь мови і розміщених у певпому усталеному порядку; алфавіт, азбука | |
|
книжка для початкового навчання грамоти; буквар | |
основні, початкові відомості з якоїсь науки; найпростіші положення, основи чого-небудь | |
Джерела[ред.]
- Словник української мови в 11-ти томах, К.: Наукова думка, том І, 1970
- Бондаренко І., Хіно Т. Українсько-японський словник / За ред. Ю. О. Карпенка. Київ: Видавничий дім «Альтернативи», 1997. — 250 с.