багнітувати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	багніту́ю	багнітува́в	багнітува́тиму	—
Ти	багніту́єш	багнітува́в багнітува́ла	багнітува́тимеш	багніту́й
Він Вона Воно	багніту́є	багнітува́в багнітува́ла багнітува́ло	багнітува́тиме	—
Ми	багніту́єм(о)	багнітува́ли	багнітува́тимем(о)	багніту́ймо
Ви	багніту́єте	багнітува́ли		багніту́йте
Вони	багніту́ють	багнітува́ли	багнітува́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	—
Дієприкм. мин. ч.	—
Дієприсл. теп. ч.	багніту́ючи
Дієприсл. мин. ч.	багнітува́вши
Безособова форма	багніто́вано

багнітувати (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 2a.

Корінь: -багн-; суфікси: -і-т-ува; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА : [bɐɦnʲitʊˈu̯ɑte] (одн.), [—] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. діал. бруднити
2. псувати, нівечити щось
   1. образно ◆ Хіть напала мандрувати, Аж молодшає чуття; Годі ум багнітувати Над питаннями життя Грабовський

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Список перекладів

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: багнітувати