Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	балоту́юся (-сь)	балотува́вся, (-всь) балотува́лася, (-лась)	балотува́тимуся балотува́тимусь	—
Ти	балоту́єшся	балотува́вся, (-всь) балотува́лася, (-лась)	балотува́тимешся	балоту́йся
Він Вона Воно	балоту́ється	балотува́вся, (-всь) балотува́лася, (-лась) балотува́лося, (-лось)	балотува́тиметься	—
Ми	балоту́єм(о)ся (-сь)	балотува́лися	балотува́тимем(о)ся (-сь)	балоту́ймося (-сь)
Ви	балоту́єтеся (-сь)	балотува́лися		балоту́йтеся (-сь)
Вони	балоту́ються	балотува́лися, (-лись)	балотува́тимуться	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	балоту́ючись
Дієприсл. мин. ч.	балотува́вшись
Пас. дієприкм. теп. ч.	—
Безособова форма	—

ба-ло-ту-ва́-ти-ся

Корінь: -балот-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти; постфікс: -ся.

висувати свою кандидатуру для балотування ◆ В 1919 р. Є. С. Федоров дав згоду балотуватися в дійсні члени академії наук
пасивний до балотувати. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Від балотува́ти «голосувати за когось, щось», балотува́льний, перебалотува́льний; — рос. баллоти́ровать, білор. балаці́раваць, пол. balotować, чеськ. balotovati, словац. balotovať, болг. балоти́рам, сербохорв. балоти́рати, словен. balotáža «балотування»;— запозичено з німецької мови через польське і, можливо, російське посередництво; нім. ballotieren «балотувати» походить від фр. ballotter «проводити повторне голосування», пов'язаного з ballotte «кулька для голосування», яке виводиться від balle «куля» (Gamillscheg 76) або від італ. ballotta «куля для балотування», похідного від ballа «куля» (Dauzat 70).—СІС 85; Шанский ЭСРЯ І 2, 26—27; Фасмер І 117; Смирнов 54; Виноградов Очерки 51; Kluge—Mitzka 47.— Див. ще бал².

Список перекладів

Список перекладів