батько
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | ба́тько | батьки́ |
Р. | ба́тька | батькі́в |
Д. | ба́тькові ба́тьку |
батька́м |
З. | ба́тька | батькі́в |
Ор. | ба́тьком | батька́ми |
М. | ба́тькові ба́тьку |
батька́х |
Кл. | ба́тьку | батьки́ |
ба́ть-ко
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3c за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -бать-; суфікс: -к; закінчення: -о.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- чоловік стосовно до своїх дітей ◆ Він батька спас в злу саму пору Котлряевський
- перен. основоположник якого-небудь учення, якої-небудь галузі науки, мистецтва і т. ін. ◆ Батьком української літературної мови ми вважаємо Тараса Григоровича Шевченка
- шанобливе називання козацької старшини, отаманів тощо ◆ Ой, Богдане, батьку Хмелю, Славний наш гетьмане/ Встала наша Україна Па вражого пана Українські думи
- ввічливе звертання до чоловіка похилого віку ◆ Добре єси, мій кобзарю, Добре, батьку, робиш Шевченко
- самець стосовно до свого потомства. ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми[ред.]
- тато
- основоположник
- —
- —
- —
Антоніми[ред.]
- —
- —
- —
- —
- —
Гіпероніми[ред.]
- —
- —
- —
- —
- —
Гіпоніми[ред.]
- —
- —
- —
- —
- —
Холоніми[ред.]
- —
- —
- —
- —
- —
Мероніми[ред.]
- —
- —
- —
- —
- —
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
- весільний батько
- хрещений батько
- біс батька зна що (чорт батька зна що, чорти зна що, біс батька зна, чорт батька зна, чорти батька зна)
- до біса батька
- к бісовому батьку
- на бісового батька
- якого бісового батька
- клясти батька (лаяти батька)
- загвоздити в батька
- батько родини
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
|
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
чоловік стосовно до своїх дітей | |
|
основоположник якого-небудь учення | |
шанобливе називання козацької старшини | |
ввічливе звертання до чоловіка похилого віку | |
самець | |