Українська

ба́ть-ко

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3c за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -бать-; суфікс: -к; закінчення: -о.

чоловік стосовно до своїх дітей ◆ Він батька спас в злу саму пору Котлряевський
перен. основоположник якого-небудь учення, якої-небудь галузі науки, мистецтва і т. ін. ◆ Батьком української літературної мови ми вважаємо Тараса Григоровича Шевченка
шанобливе називання козацької старшини, отаманів тощо ◆ Ой, Богдане, батьку Хмелю, Славний наш гетьмане/ Встала наша Україна Па вражого пана Українські думи
ввічливе звертання до чоловіка похилого віку ◆ Добре єси, мій кобзарю, Добре, батьку, робиш Шевченко
самець стосовно до свого потомства. ◆ немає прикладів застосування.

Найтісніша спорідненість
дієслова: батькувати

Від ??

чоловік стосовно до своїх дітей
Італійська_it: padre чол. Англійська_en: father Болгарська_bg: баща Білоруська_be: бацька Грузинська_ka: მამა Естонська_et: isa Каталанська_ca: pare чол. Німецька_de: Vater Окситанська_oc: paire чол. Польська_pl: ojciec Російська_ru: отец Сербська_sr (лат.): otac Угорська_hu: apa Французька_fr: père чол. Фінська_fi: isä Японська_ja: お父さん (おとうさん), 父 (ちち)

основоположник якого-небудь учення

шанобливе називання козацької старшини

ввічливе звертання до чоловіка похилого віку

самець