батько

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок однина множина
Н. ба́тько батьки́
Р. ба́тька батькі́в
Д. ба́тькові
ба́тьку
батька́м
З. ба́тька батькі́в
Ор. ба́тьком батька́ми
М. ба́тькові
ба́тьку
батька́х
Кл. ба́тьку батьки́

ба́ть-ко

Іменник, чоловічий рід (тип відмінювання 3c за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -бать-; суфікс: ; закінчення: .

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. чоловік стосовно до своїх дітей ◆ Він батька спас в злу саму пору Котлряевський
  2. перен. основоположник якого-небудь учення, якої-небудь галузі науки, мистецтва і т. ін. ◆ Батьком української літературної мови ми вважаємо Тараса Гри­горовича Шевченка
  3. шанобливе називання козацької старшини, ота­манів тощо ◆ Ой, Богдане, батьку Хмелю, Славний наш гетьмане/ Встала наша Україна Па вражого пана Українські думи
  4. ввічливе звертання до чоловіка похилого віку ◆ Добре єси, мій кобзарю, Добре, батьку, робиш Шевченко
  5. самець стосовно до свого потомства. ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми[ред.]

  1. тато
  2. основоположник

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]


Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]