белькотати

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я белькочу́ белькота́в белькота́тиму  —
Ти белько́чеш белькота́в
белькота́ла
белькота́тимеш белькочи́
Він
Вона
Воно
белько́че белькота́в
белькота́ла
белькота́ло
белькота́тиме  —
Ми белько́чем (белько́чемо) белькота́ли белькота́тимем(о) белькочі́м(о)
Ви белько́чете белькота́ли белькочі́ть
Вони белько́чуть белькота́ли белькота́тимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. белькочачи́
Дієприсл. мин. ч. белькота́вши
Безособова форма

бель-ко-та́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 6c. II. дієвідміна

Корінь: -белькот-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. нерозбірливо, без ладу щось говорити [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ «Тату, белькотали [діти], Тату, тату… ми не ляхи, Ми…» Т. Г. Шевченко

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]