белькотати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	белькочу́	белькота́в	белькота́тиму	—
Ти	белько́чеш	белькота́в белькота́ла	белькота́тимеш	белькочи́
Він Вона Воно	белько́че	белькота́в белькота́ла белькота́ло	белькота́тиме	—
Ми	белько́чем (белько́чемо)	белькота́ли	белькота́тимем(о)	белькочі́м(о)
Ви	белько́чете	белькота́ли		белькочі́ть
Вони	белько́чуть	белькота́ли	белькота́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	белькочачи́
Дієприсл. мин. ч.	белькота́вши
Безособова форма	—

бель-ко-та́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 6c. II. дієвідміна

Корінь: -белькот-; суфікс: -а; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• • МФА: [belʲkɔˈtɑte]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. нерозбірливо, без ладу щось говорити ◆ «Тату, белькотали [діти], Тату, тату… ми не ляхи, Ми…» Т. Г. Шевченко

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
прізвища: Белько, Бельков іменники: белькіт, белькота́ння, белькоті́ння, белькоту́н дієслова:

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: белькотати