белькотун

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. белькоту́н белькотуни́
Р. белькотуна́ белькотуні́в
Д. белькотуне́ві
белькотуну́
белькотуна́м
З. белькотуна́ белькотуні́в
Ор. белькотуно́м белькотуна́ми
М. белькотуно́ві
белькотуні́
белькотуна́х
Кл. {{{3}}}е белькотуни́

бель-ко-ту́н

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1b за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -белькот-; суфікс: -ун.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. розм. той, хто багато говорить, белькотить. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]