бешкетник

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	бешке́тник	бешке́тники
Р.	бешке́тника	бешке́тників
Д.	бешке́тникові бешке́тнику	бешке́тникам
З.	бешке́тника	бешке́тників
Ор.	бешке́тником	бешке́тниками
М.	бешке́тникові, бешке́тнику	бешке́тниках
Кл.	бешке́тнику	бешке́тники

беш-ке́т-ник

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -бешкет-; суфікс: -ник.

Вимова

• МФА : [beˈʃkɛtnek] (одн.), [beˈʃkɛtneke] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. той, хто робить, зчиняє бешкет; учасник, призвідник бешкету ◆ Впіймати бешкетника не вдалось О. В. Донченко
2. учень, який систематично порушує дисципліну, пустує ◆ Боявся він [молодий учитель] не тільки таких бешкетників, як Льонька, а навіть відмінниць — Ліди, Лесі, Рози Іваненко

Синоніми

1. скандаліст, розбишака, буян, шибеник, дебошир, хуліган
2. пустун, шалапут, озорник, бузотер, грубіян

Антоніми

1. —
2. —

Гіпероніми

1. учасник, призвідник, призвідця, ініціатор
2. учень

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: бешкет, бешкетниця

Етимологія

Від ??

Переклад

той, хто робить, зчиняє бешкет; учасник, призвідник бешкету
Англійськаen: rowdy (en), hooligan (en), brawler (en), prankster (en), rough (en), bully (en) Російськаru: буян (ru), озорник (ru), дебошир (ru), скандалист (ru), бузотёр (ru), хулиган (ru), безобразник (ru), охальник (ru), забияка (ru)

учень, який систематично порушує дисципліну, пустує

Джерела

• Словник УЛІФ: бешкетник