Перейти до вмісту

бешкетник

Матеріал з Вікісловника

Українська

[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки

[ред.]
відмінок однина множина
Н. бешке́тник бешке́тники
Р. бешке́тника бешке́тників
Д. бешке́тникові
бешке́тнику
бешке́тникам
З. бешке́тника бешке́тників
Ор. бешке́тником бешке́тниками
М. бешке́тникові, бешке́тнику бешке́тниках
Кл. бешке́тнику бешке́тники

беш-ке́т-ник

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -бешкет-; суфікс: -ник.

Вимова

[ред.]

Семантичні властивості

[ред.]

Значення

[ред.]
  1. той, хто робить, зчиняє бешкет; учасник, призвідник бешкету ◆ Впіймати бешкетника не вдалось О. В. Донченко
  2. учень, який систематично порушує дисципліну, пустує ◆ Боявся він [молодий учитель] не тільки таких бешкетників, як Льонька, а навіть відмінниць — Ліди, Лесі, Рози Іваненко

Синоніми

[ред.]
  1. скандаліст, розбишака, буян, шибеник, дебошир, хуліган
  2. пустун, шалапут, озорник, бузотер, грубіян

Антоніми

[ред.]

Гіпероніми

[ред.]
  1. учасник, призвідник, призвідця, ініціатор
  2. учень

Гіпоніми

[ред.]

Усталені словосполучення, фразеологізми

[ред.]

Споріднені слова

[ред.]
Найтісніша спорідненість

Етимологія

[ред.]

Від ??

Переклад

[ред.]
той, хто робить, зчиняє бешкет; учасник, призвідник бешкету
учень, який систематично порушує дисципліну, пустує

Джерела

[ред.]