бешкетник

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок однина множина
Н. бешке́тник бешке́тники
Р. бешке́тника бешке́тників
Д. бешке́тникові
бешке́тнику
бешке́тникам
З. бешке́тника бешке́тників
Ор. бешке́тником бешке́тниками
М. бешке́тникові, бешке́тнику бешке́тниках
Кл. бешке́тнику бешке́тники

беш-ке́т-ник

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -бешкет-; суфікс: -ник.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. той, хто робить, зчиняє бешкет; учасник, призвідник бешкету ◆ Впіймати бешкетника не вдалось Донченко
  2. учень, який систематично порушує дисципліну, пустує ◆ Боявся він [молодий учитель] не тільки таких бешкетників, як Льонька, а навіть відмінниць — Ліди, Лесі, Рози Іваненко

Синоніми[ред.]

  1. скандаліст, розбишака, буян, шибеник, дебошир, хуліган
  2. пустун, шалапут, озорник, бузотер, грубіян

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

  1. учасник, призвідник, призвідця, ініціатор
  2. учень

Гіпоніми[ред.]

Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]