учень

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	у́чень	у́чні
Р.	у́чня	у́чнів
Д.	у́чневі у́чню	у́чням
З.	у́чня	у́чнів
Ор.	у́чнем	у́чнями
М.	у́чневі у́ченю	у́чнях
Кл.	у́чню	у́чні

у́-чень

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 2*a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -уч-; суфікс: -ень.

Вимова

• МФА : [ˈut͡ʃenʲ] (одн.)  вимова^{?, файл} [ˈut͡ʃnʲi] (мн.)   вимова^{?, файл}
• УФ: [у́че^ин’]

Семантичні властивості

Значення

1. той, хто вчиться в загальноосвітній або спеціалізованій школі, що дає початкову й середню освіту. ◆ немає прикладів застосування.
2. той, хто навчається певного фаху, ремесла і т. ін. ◆ Комітетом комсомолу промислових підприємств, будов, транспорту, навчальних закладів, установ і організацій, загальноосвітніх шкіл, профтехучилищ, говориться в постанові, потрібно взяти активну участь у формуванні загонів та груп помічників комбайнерів і шоферів з-поміж молодих робітників, студентів і учнів, які мають механізаторські спеціальності, організувати ударні бригади і міни на токах і елеваторах. з газети
3. послідовник чиїх-небудь поглядів, учення. ◆ немає прикладів застосування.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: учений, учениця прикметники: учнівський дієслова: учити, учитися

Етимологія

Від ?

Переклад

Список перекладів
Англійськаen: pupil, student, disciple Китайськаzh: 学生 xué-sheng Російськаru: ученик (ru) чол.

Список перекладів

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: учень
• Великий тлумачний словник сучасної української мови / Голов. ред. В.Т.Бусел, редактори-лексикографи: В.Т.Бусел, М.Д.Василега-Дерибас, О.В.Дмитрієв, Г.В.Латник, Г.В.Степенко. - К.: Ірпінь: ВТФ "Перун", 2005. 2-ге вид. - 1728 с.