Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	благові́щу	благовістив благовістила	благовістимо	—
Ти	благовістиш	благовістив благовістила	благовістите	благовісти
Він Вона Воно	благовістить	благовістив благовістила благовістило	благовістить	—
Ми	благовістимо	благовістили	благовістимо	благовісти
Ви	благовістите	благовістили		благовістите
Вони	благовістять	благовістили	благовістять	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	благовістячи́
Дієприсл. мин. ч.	благовістив, благовістивши
Пас. дієприкм. теп. ч.	благові́щний
Безособова форма	благовістно

бла-го-віс-ти́-ти

Корінь: -благ-; інтерфікс: -о-; корінь: -віст-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.

заст. дзвонити, оповіщаючи про початок церковної відправи. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Була неділя. В селі почали благовістить на службу І. С. Нечуй-Левицький
перен., уроч. виголошувати, зачитувати проповідь; сповіщати, повідомляти про що-небудь. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Іде святий Петро Та, йдучи в Рим благовістити, Зайшов у гай води напитись І одпочити Т. Г. Шевченко
розм. поширювати серед людей, розголошувати що-небудь. ^{[≈ 3]}^{[≠ 3]}^{[▲ 3]}^{[▼ 3]} ◆ Уже Мелашка бігає по хатах, мабуть, якусь новину благовістить

Найтісніша спорідненість
власні назви: Благовіст топоніми: Благовіщення, Благовіщенка ін. іменники: благовісник, благовіст дієслова:

Виявлена петля у шаблонах: Шаблон:спорідн

Від ??

дзвонити, оповіщаючи про початок церковної відправи
Англійська_en: bell ^(en)

виголошувати, зачитувати проповідь; сповіщати, повідомляти про що-небудь
Англійська_en: pronounce ^(en)

поширювати серед людей, розголошувати що-небудь
Англійська_en: inform ^(en)