бочок

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	бо́чок	бо́чки
Р.	бо́чка	бо́чків
Д.	бо́чкові бо́чку	бо́чкам
З.	бо́чок	бо́чки
Ор.	бо́чком	бо́чками
М.	бо́чкі	бо́чках
Кл.	бо́чку*	бо́чки*

бо́-чок

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3*a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -боч-; суфікс: -ок.

Вимова

• МФА : [ˈbɔt͡ʃɔk] (одн.), [ˈbɔt͡ʃke] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. зменшливе до бік 1. ◆ Ураз опинилася [Софі] проти дзеркальця, обертається бочком, обертається другим Марко Вовчок

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від бік, [бокань] «бокастий», [боківня́] «судак малої довжини; 500 штук укладеної риби», на боковеньку «спати», боко́вня «бокові стінки ткацького верстата» Мо, [бо́цій] «білобокий віл» Ж, [бочу́ля] «білобока або пузата корова» Ж, [бо́ця] «тс.» ВеНЗн, бочане́ць «житель протилежного берега річки», [боча́нин] «тс.», бічни́й, бока́тий, бока́стий, боча́стий «товстобокий», [бочи́стий) «тс.», бокува́ти «сидіти боком; уникати зустрічі», бо́чити «збочувати; дивитися вбік», бочи́тися «скоса дивитися», бо́ка «боком», бокаса́ «тс.», вибо́чувати «виводити боки в горшку» Я, збіч «схил», збо́ччя (зб.) «схили», [збочи́стий] «схилястий» Ж, [збочити] «ухилитися», збочи́тися «лягти набік», збоку, [набокува́тий] «нахилений», набік, [нау́бочі] «збоку», [нау́бочу, нау́збіч] «тс.», [о́боч] «схил, об'їзд» Ж, обочина, о́бочень «боковий вітер» Ж, обік, обіч, [обок] «поблизу» Пі, обо́ча «збоку, вбік» Пі, [побічни́ця] «бокова дошка колиски, бокова планка стола», побічка «печінка риби» Мо, по́бочень «бокова смуга в шлеї», побо́чина «бокова стіна», побічний, по́бік, по́біч, прибі́чник, при́бік «прибудова», спри́бока «збоку», су́біч «обіч, поруч», у́біч «бік; косогір», [у́боч] «бокове місце» Нед, [убі́чнистий] «з крутими схилами», [убі́к], у́збіч «схил», узбі́ччя, узбо́чина «обочина», узбі́чний «розташований по боках», [уза́боч] «збоку», узбіч «тс.»; — рос. білор. діал. болг. мак. бок, д.-рус. бокъ, пол. чеськ. словац. в.-луж. н.-луж. bok, сербохорв. бо̂к, словен. bok, стсл. бокъ; — psl. bokь; — остаточно не з'ясоване; можливо, споріднене з д.-ісл. Ьак «спина», дав.-англ. baec, д.-в.-нім. bah, англ. back «тс.» — (Младенов 40; Machek ESJČ 60); менш переконливе зіставлення з лат. baculum «палка», гр. βάκτρον «жезл», дірл. bacc «гак» (через значення «ребро») — (БЕР І 64; Bern. І 68; Walde—Hofm. I 92; Zupitza KZ 36, 234); висловлювалось необґрунтоване припущення — (Hirt РВгВ 23, 331) про праслов'янське запозичення з германських мов. — Шанский ЭСРЯ І 2, 153; Фасмер І 185; Skok І 183-184; ЭССЯ 2, 170; Sł. prasł. I 300-301; Sadn.—Aitz. VWb. I 376—378.

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: бочок