бричка
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | бри́чка | бри́чки |
| Р. | бри́чки | бри́чок |
| Д. | бри́чці | бри́чкам |
| З. | бри́чку | бри́чки |
| Ор. | бри́чкою | бри́чками |
| М. | бри́чці | бри́чках |
| Кл. | бри́чко* | бри́чки* |
бри́ч-ка
Іменник жіночого роду, відмінювання 3*a.
Корінь: -брич-; суфікс: -к; закінчення: -а.
Вимова[ред.]
- МФА : [ˈbrɪt͡ʃkɐ] (одн.), [ˈbrɪt͡ʃke] (мн.)
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- легкий візок для їзди, іноді з відкидним верхом. ◆ У Гетьманському, коло нового будинку пана Польського, стояли в три ряди карети, брички, натачанки Панас Мирний ◆ Один із найкращих куточків 【Хмельницького】 вул. Гагаріна — невелика площа на перетині з вулицею Кам’янецькою, яку прикрашають пам’ятник Богдану Хмельницькому і велична споруда обласної філармонії. Трохи більше століття тому на цьому місці був величезний пустир, який мав цілком офіційну назву — Кінна площа. Тут у ярмаркові дні продавали коней, вози, брички, кінську упряж та інший відповідний інвентар. ◆ Основним виробом місцевих ковалів [Дорогощі] були вози, рідше — брички і фаетони.
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Походить від пол. bryczka, потім з нім. Birutsche «легкий напівзакритий візок» від іт. biroccio «двоколка», далі з лат. birota від лат. bis «двічі» + лат. rota «колесо».
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |