бричка

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	бри́чка	бри́чки
Р.	бри́чки	бри́чок
Д.	бри́чці	бри́чкам
З.	бри́чку	бри́чки
Ор.	бри́чкою	бри́чками
М.	бри́чці	бри́чках
Кл.	бри́чко*	бри́чки*

бри́ч-ка

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 3*a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -брич-; суфікс: -к; закінчення: -а.

Вимова

• МФА : [ˈbrɪt͡ʃkɐ] (одн.), [ˈbrɪt͡ʃke] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Бричка

Бричка

Значення

1. легкий візок для їзди, іноді з відкидним верхом. ◆ У Гетьманському, коло нового будинку пана Польського, стояли в три ряди карети, брички, натачанки Панас Мирний ◆ Один із найкращих куточків 【Хмельницького】 вул. Гагаріна — невелика площа на перетині з вулицею Кам’янецькою, яку прикрашають пам’ятник Богдану Хмельницькому і велична споруда обласної філармонії. Трохи більше століття тому на цьому місці був величезний пустир, який мав цілком офіційну назву — Кінна площа. Тут у ярмаркові дні продавали коней, вози, брички, кінську упряж та інший відповідний інвентар. ◆ Основним виробом місцевих ковалів [Дорогощі] були вози, рідше — брички і фаетони.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Походить від пол. bryczka, потім з нім. Birutsche «легкий напівзакритий візок» від іт. biroccio «двоколка», далі з лат. birota від лат. bis «двічі» + лат. rota «колесо».

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: бричка