бруківка

Українська

Морфологічні та синтаксичні властивості

відмінок	однина	множина
Н.	брукі́вка	брукі́вки
Р.	брукі́вки	брукі́вок
Д.	брукі́вці	брукі́вкам
З.	брукі́вку	брукі́вки
Ор.	брукі́вкою	брукі́вками
М.	брукі́вці	брукі́вках
Кл.	брукі́вко*	брукі́вки*

бру-кі́в-ка

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 3*a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -брук-; суфікси: -ів-к; закінчення: -а.

Вимова

• МФА : [brʊˈkʲiu̯kɐ] (одн.), [brʊˈkʲiu̯ke] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: [брук'і́ўка]

Семантичні властивості

Бруківка.

Значення

1. те ж саме, що брук. ◆ Кінські ноги б'ють бруківку, […] викрешуючи підковами іскри. А. І. Шиян, «Магістраль», 1934 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах) ◆ Один квартал села має вже тротуари, а вся центральна вулиця — акуратну хазяйську бруківку. Юрій Яновський, «На ярмарку», 1950 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах)

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Етимологія

Від ??

Джерела

• Словник УЛІФ: бруківка