булькотати

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я булькочу́ булькота́в булькота́тиму  —
Ти булько́чеш булькота́в
булькота́ла
булькота́тимеш булькочи́
Він
Вона
Воно
булько́че булькота́в
булькота́ла
булькота́ло
булькота́тиме  —
Ми булько́чем (булько́чемо) булькота́ли булькота́тимем(о) булькочі́м(о)
Ви булько́чете булькота́ли булькочі́ть
Вони булько́чуть булькота́ли булькота́тимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. булькочачи́
Дієприсл. мин. ч. булькота́вши
Безособова форма

Дієслова, недоконаний вид перехідне, друга дієвідміна (тип дієвідміни 6c).

Корінь: -булькот-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. недок. підсилювальне до булькати [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Сало шипіло, як змія, булькотало, кувікало, як свиня в тину Нечуй-Левицький
  2. перен., розм. невиразно говорити; бурмотати [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Портьє булькотів щось грізно по-мадьярськи Франко

Синоніми

Антоніми

  1. ?
  2. ?

Гіпероніми

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]