бунтівник
Українська
[ред.]Морфосинтаксичні ознаки
[ред.]| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | бунтівни́к | бунтівники́ |
| Р. | бунтівника́ | бунтівникі́в |
| Д. | бунтівнико́ві бунтівнику́ |
бунтівника́м |
| З. | бунтівника́ | бунтівникі́в |
| Ор. | бунтівнико́м | бунтівника́ми |
| М. | бунтівнико́ві бунтівнику́ |
бунтівника́х |
| Кл. | {{{3}}}е́ | бунтівники́ |
бун-тів-ни́к
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3b за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -бунт-; суфікси: -івн-ик.
Вимова
[ред.]
прослухати вимову?, файлСемантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]- учасник бунту; той, хто зчиняє бунт; бунтар ◆ — Запріть браму! Всім по двадцять п'ять [гарячих], а сьому старому бунтівникові кілько влізе І. Я. Франко
Синоніми
[ред.]Антоніми
[ред.]Гіпероніми
[ред.]Гіпоніми
[ред.]Холоніми
[ред.]Мероніми
[ред.]Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
[ред.]Колокації
[ред.]Прислів'я та приказки
[ред.]Споріднені слова
[ред.]| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
[ред.]Від ??
Переклад
[ред.]| Список перекладів | |