буркотання

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	буркота́ння	буркота́ння
Р.	буркота́ння	буркота́нь
Д.	буркота́нню	буркота́нням
З.	буркота́ння	буркота́ння
Ор.	буркота́нням	буркота́ннями
М.	буркота́нні буркота́нню	буркота́ннях
Кл.	буркота́ння	буркота́ння

бур-ко-та́-ння

Іменник, неістота, середній рід, II відміна (тип відмінювання 2a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -буркот-; суфікси: -а-нн; закінчення: -я.

Вимова

 прослухати вимову^{?, файл}

УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. дія за значенням буркотати[[Категорія:Вербальні слова}}]] і звуки, утворювані цією дією. ◆ Він висловлював своє вдоволення глухим буркотанням: — А так, так, так! Так йому треба І. Я. Франко

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: буркотіння

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: буркотання