буркотання

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. буркота́ння буркота́ння
Р. буркота́ння буркота́нь
Д. буркота́нню буркота́нням
З. буркота́ння буркота́ння
Ор. буркота́нням буркота́ннями
М. буркота́нні
буркота́нню
буркота́ннях
Кл. буркота́ння буркота́ння

бур-ко-та́-ння

Іменник, неістота, середній рід, II відміна (тип відмінювання 2a за класифікацією А. А. Залізняка).


Корінь: -буркот-; суфікси: -нн; закінчення: .

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. дія за знач. дієсл. буркотати і звуки, утворювані цією дією. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Він висловлював своє вдоволення глухим буркотанням: — А так, так, так! Так йому треба І. Я. Франко

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]